Category: 🌍 Спілкування та підтримка/общение и поддержка

Привіт усім. Мабуть, просто хочу виговоритись. Зараз такий період, коли відчуваю втому на всіх рівнях. Начебто все роблю правильно, дотримуюсь режиму, але всередині відчуття, що енергія закінчується. Іноді навіть важко посміхатись. Може, хтось мав подібне? Як ви відновлювались, коли здавалось, що сил більше нема

Привіт дівчата. Останні кілька днів сплю якось уривками, прокидаюся щогодини. Наче й втомлена, а як тільки лягаю — не можу заснути. Хтось мав таке? Як ви собі допомагали?

Девочки, привет. Иногда просто накатывает страх вдруг не получится, вдруг будет тяжело, вдруг я не смогу всё это пройти… Не физически, а морально. Как вы справлялись с такими мыслями?

Дівчата, чесно — я сьогодні вся на нервах. Завтра підсадка, і мені здається, що серце вистрибує. Наче все готово, лікар спокійний, а я не можу заснути. Як ви себе заспокоювали перед цим днем?

Я щойно дізналася про сурогатне материнство і чесно — не уявляю, як це.
Виносити малюка 9 місяців, чути, як він рухається, а потім просто віддати…
Як жінки це переживають? Це ж напевно дуже складно морально.

Не знаю, как правильно поступить…Решила стать сурмамой, муж поддержал, но вот родителям пока не говорила.
Они у меня старомодные, могут не понять, начать осуждать.Хочу всё сделать честно, но боюсь, что начнут давить и лезть в моё решение.Как вы рассказывали близким? Или лучше вообще не говорить до родов?

Девочки, у кого были роды по программе в Европе — поделитесь опытом, пожалуйста
Мне скоро лететь, и если честно, страшно ужасно
Как всё организовано там? Врачи понимают по-русски или лучше брать переводчика?
И ещё — как относились в роддоме, знали, что я сурмама?
Очень жду ваших историй

Привіт, дівчата.Дуже цікавить тема донорства. Я читала, що після процедури можуть бути болі чи зміни в циклі. Це правда, чи більше міфів? Хочу спробувати, але трохи страшно. Поділіться, будь ласка, своїм досвідом — як почувалися після, скільки відновлювалися?

Дівчата, я тільки на етапі підготовки, але мене реально лякає момент “прощання” з дитиною після пологів. Я розумію головою, що це не моя дитина і що все буде офіційно оформлено. Але серце боїться, що буде дуже важко відпустити. Може, є ті, хто вже пройшов через це? Як ви пережили цей момент?

У нас донорська програма, і тепер у нас є довгоочікувана дитина. Але я постійно думаю: чи говорити йому, коли виросте, що він народився завдяки донору? Боюся, що це може зруйнувати його довіру до нас. А якщо мовчати — раптом він сам дізнається колись і буде ще гірше?