Category: 🌍 Спілкування та підтримка/общение и поддержка

Уже третій день я прокидаюся з думкою про картоплю фрі. Мене не рятує домашня запечена. Я хочу ту саму ресторанну хрустку.

Я сьогодні зрозуміла що вже десять хвилин стою перед холодильником і без жодної іронії хочу намазати огірок шоколадною пастою. Мене це лякає і смішить одночасно. Скажіть що я не одна така дивна.

Меня от бесит такой вопрос. Некоторые девочки идут в программу, а от своих вредных привычек не отказываются: курение, алкоголь… А это ведь здоровье чужого ребёнка. Как так можно…

Дівчата, скажіть чесно. Що ви відчували після того, як програма завершилась? Коли все закінчено, документи підписані, малюк у батьків, а ти повертаєшся додому. Я боюсь цього моменту. Боюсь порожнечі. Боюсь, що не зрозумію, куди рухатись далі. Це нормально?

Учора був важкий день, здавалось, що більше не витримаю. Зайшла сюди просто почитати і вже через 10 хвилин стало легше. Ви навіть не уявляєте, як допомагає відчуття, що хтось поруч, навіть через екран.

Привіт, дівчата. У мене проблема — чоловік каже “все буде добре”, але не розуміє, що мені реально важко. Я живу між уколами, аналізами й страхом, а він просто ходить на роботу і жартує. Як донести, що це не “жіночі гормони”, а справжній стрес?

Привіт, дівчата. У мене сьогодні результат і, на жаль, негативний. Плачу зранку, не можу заспокоїтись. Все пройшла, стільки надії, а тепер відчуття, що все дарма. Лікар каже, що це нормально і буває, але мені зараз так важко, що навіть думати про нову спробу страшно. Як ви відновлювались після невдачі?

Сьогодні п’ятий день після переносу, і я просто не можу зупинити думки. Постійно ловлю себе на тому, що аналізую кожен симптом, читаю форуми, рахую години. Як ви переживали цей період? Як відволіктись?

Девочки, привет. Сейчас середина протокола, и я поймала себя на мысли, что перестала чувствовать контроль. Всё расписано по дням — анализы, уколы, врач, таблетки. Я вроде всё делаю правильно, но ощущение, что меня как будто “несёт”, а я просто выполняю. В голове постоянно страх что-то пропустить, сделать не так. У кого было похоже? Как вернуть спокойствие и ощущение, что я всё ещё управляю процессом, а не наоборот?

Привіт усім. Мабуть, просто хочу виговоритись. Зараз такий період, коли відчуваю втому на всіх рівнях. Начебто все роблю правильно, дотримуюсь режиму, але всередині відчуття, що енергія закінчується. Іноді навіть важко посміхатись. Може, хтось мав подібне? Як ви відновлювались, коли здавалось, що сил більше нема