Чому донорів яйцеклітин і сперми майже ніхто не вважає “співбатьками”? Дитина ж генетично їхня. Виходить парадокс: людина віддала свій генетичний матеріал, а її існування офіційно «не рахують». Це нормально чи лицемірство?
Архіви: Topics
Истории благодарности донорам
У нас часто обсуждают юридику и деньги, но редко — эмоции. А ведь многие семьи благодаря донорам наконец-то стали родителями. Может, поделимся здесь историями благодарности? Это поможет и тем, кто сомневается, и тем, кто уже решился.
Поради тим, хто думає стати донором яйцеклітин
Якщо ви розглядаєте таку можливість — спершу добре вивчіть медичні наслідки. Це не проста процедура: гормональна стимуляція, аналізи, операція. З іншого боку, ви реально можете допомогти людям, які роками не можуть стати батьками. Поділіться, будь ласка, власним досвідом — чи було воно того варте?
Донорство — благодійність чи продаж власного тіла?
Ми всі робимо вигляд, що донори допомагають парам “із доброти серця”. Але якщо чесно — більшість іде туди заради грошей. То може перестати лицемірити й називати речі своїми іменами: донорство — це бізнес. Чи ви вважаєте інакше?
А кто вообще отец — я или тот, кто воспитал?
Я уже несколько лет сдаю сперму. Денег, честно говоря, немного, но мысль, что где-то бегают мои генетические дети — не отпускает. И вот иногда думаю: а кто тогда настоящий отец? Я, который дал ДНК? Или тот мужик, который потом будет растить и вкладывать деньги, нервы, любовь?
И ещё момент: если через 18 лет кто-то постучит ко мне в дверь и скажет: «Папа, это я», — я не уверен, что смогу просто закрыть дверь. Может, у меня уже десятки детей, о которых я не знаю. Не странно ли, что мы называем это «анонимностью», а на деле это просто временная иллюзия?
Так вот вопрос: для общества я — никто, а для биологии — отец. Но кто я на самом деле? И не получится ли, что в будущем доноров начнут заставлять брать ответственность за детей?
Куплю утрожестан
Куплю утрожестан 200(в рожевій пачці).
“Простота” донорства
Чому сперму здати легко, а яйцеклітину — майже каторга?
Донорство
Подумайте: самые здоровые, умные и красивые становятся донорами. Значит, у кого есть деньги — получают “лучшие гены”, а остальные остаются на обочине. Это не биологическое неравенство?
Чи варто заборонити сурогатне материнство взагалі?
Подивіться правді в очі: сурогатне материнство перетворює жінку на “інкубатор” за гроші. Це бізнес, де дитина — продукт, а батьківство — послуга. Хтось отримує “щастя батьківства”, а хтось заробляє на власному тілі через бідність чи відчай. І ми всі робимо вигляд, що це благородна справа. А чи не пора чесно сказати: сурогатне материнство — це форма експлуатації, яка має бути заборонена? І чи не є іронією, що багаті іноземці купують дітей у бідніших жінок, прикриваючись словом «допомога»?
Сурогатне материнство для одинаків: за чи проти?
Якщо жінка чи чоловік не мають партнера, але хочуть дитину через сурогатне материнство, чи це нормально? Чи має право суспільство вирішувати, що дитина обов’язково повинна мати двох батьків? Або любов і турбота однієї людини можуть бути не гірші за “класичну” сім’ю?