Чому всі мовчать про невдалі протоколи сурогатного материнства?
Складається враження, що всі говорять лише про “успішні історії”, а про невдачі тиша. Але вони є, і їх багато.
Чи не створює це фальшивих очікувань? Чи не час говорити чесно про всі сценарії, щоб і сурмами, і батьки могли реалістично оцінювати шлях?
Давайте чесно: скільки з вас мали протоколи, які закінчилися не так, як очікували?
Comments
Нарешті хтось це сказав. Я мала дві невдачі — і про це ніхто не хоче чути.
Бо всі хочуть “хепі-енд”.
Статистика завжди була різною — просто нею мало хто цікавиться.
Невдачі — це частина процесу, але люди часто вважають, що медицина всемогутня.
Проблема ще й у тому, що агенції успіхи підкреслюють, а невдачі ховають.
Ну так, це ж бізнес.
Add a Comment
Please log in to comment.